Ти зараз думаєш: о Боже,
Як мені жити й що робить?
Серце задумливо-тривожне:
По волі б Бога поступить.
Ти любиш Біблію читати,
Й молитися завжди спішиш.
Не міг Господь не промовляти.
Чому невір’ям ще грішиш?
Він вже казав як маєш діять,
І знаєш, що треба змінить.
О, досить, перестань вже мріять,
Стань вірою по Слову жить!
Довірся голосу надії,
І підкорись святим Словам.
Знай, не затоплять човен хвилі,
Як ним Христос керує сам.
Пора прокинутись, час встати!
“Не сильний я...” Сила в Христа!
Бажає Він тебе підняти,
Щоб славилось Ім’я Отця.
Згадай слова, що чуло серце,
Як на колінах ти стояв.
“Впаде святий, та підійметься”, —
Це в Біблії мабуть читав.
Згадай: чим серце запалилось,
Від слів яких горів вогонь?
Сильніше, пам’ятаєш, билось,
Як їв з Ісусових долонь?!
Сьогодні пригадай ті миті,
Як розумів: це каже Бог.
“Прощати, каятись, любити..!”?
Ти знаєш! Там були ви вдвох.
“Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно”. (Біблія, Михея 6:8)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Кто стоит..., берегись… - Сергей Сгибнев Написать эту проповедь – размышления - крик души автора побудил девятилетний опыт хождения во Христе. Опыт соприкосновения с различными религиозными структурами, именующими себя Церквами. С баптистами, харизматами, православными…. Опыт общения с пасторами различных национальностей – с русскими и американцами. С теми, кто, казалось бы, должен являть Христа, кому стоило бы подражать, руководствуясь наставлениями Апостола Павла: «Посему умоляю вас: подражайте мне, как я Христу» (1Кор.4:16).
Как я благодарен Святому Духу за Его милостивое руководство, за Его охрану и бережное ко мне отношение! Не будь Его могущественной поддержки, я в лучшем случае получил бы нервный срыв, а в худшем – оказался бы в психиатрической клинике.
У меня нет цели возбудить какое-то противостояние, наоборот, очень хотелось, чтобы мой «вопль» послужил поддержкой тем, кто, подобно мне, остался за дверьми общин, в которых еще вчера их называли братьями (или сестрами). А число таких людей возрастает. Со многими я встречался лично, со многими знаком благодаря Интернету и электронной почте. Мы живы и остаемся верными Христу, не смотря ни на что!
Мир дому вашему! И да хранит вас Господь!
